Каштани падали під ноги:
Будив їх стукіт в серці щем,
Поміж морозом і дощем
Зійшлися враз наші дороги.
Вони дивилися нам вслід
Своїми чорними очима,
Нам осінь дарувала крила:
Каштани стукали об лід.
Зима засипала стежки
Та я ще й досі пам'ятаю,
Погляд каштановий такий...
Твоїх очей вогонь палає.
Іду я в осінь як було,
Чую відлуння того раю,
В руках каштани до грудей
Як твоє серце пригортаю.
Каштани падають під ноги...
Галина Грицина.
