..така неясна прекрасність..
неяскрава
заніжена
з витертими образами
зрозумілих слів
дій
часу
коли мілі... частинок дощу
цілують твоє обличчя
очі
витеркою
зволожують всі органи
зсохлості
і співає орган-кит
глибинну пісню
самітності
прийняття
всеіснування
І
неіснування
водночас
одночасся
можливості
бути
безмежним
....
