Життя минає - свято це чи будень,
Як пелюстки дні нашого життя,
Ми й так не зрозуміли до пуття
Те, що людьми потрібно бути людям.
А Бог - Він завжди щиро любить нас
Ми всі для нього ніби рідні діти,
Та ми не вмієм жити й не грішити
Чи лишиться для покаяння час...
Все ж варто зупинитися на мить
Життєві цінності свої перецінити,
Душа це - Бог - їй хочеться любити
Лише тоді Він нам гріхи простить.
Галина Грицина.
