Ти одиноко полем мандруєш,
Легеньний вітер дме у спину.
Життєві картини свої малюєш,
Долаєш тривоги і різну рутину.
Приймаєш важливі рішення,
Витираєш спітніле чоло.
Виправляєш свої прогрішення,
Сієш добро, щоб проросло.
Ти у бою бестрашний воїн,
Перед ворогом не схиляєш коліна.
Тобі вистачає життєвих вибоїн,
І тебе не лякає отрута зміїна.
Ти завжди підкладаєш плече,
Міцно крокуєш до своєї мети.
Охолодиш душу якщо пече,
І тебе не лякають замети...
Ти впевнено тягнешся до знань,
Ідеш до мудрості, до добра.
Долю сприймаєш без нарікань,
Незалежний шлях ти сам обира...
Чудовий, зворушливий вірш! 
