Біжить, всіміхається дівча
босоніж в росах на світанні,
упала хустка із плеча,
літає мріями в коханні.
Що буде далі, ще не знає,
краса квітує весняна,
любов’ю смуток пеленає,
в цілунках спита до п’яна.
А в косах запахи любистку,
конвалій, м’яти, чебрецю,
ромашкову зірве пелюстку.
Він любить! Любить! Я лечу!
Хай скаже хтось: дивакувата,
любов на показ виставляє.
Її несе любов крилата
від злих очей оберігає.
Зоя Журавка.
легко
Гарних свят!!! 
