Люблю дивитись на схід сонця,
Коли проміння будить світ,
Тоді хмарки цвітуть рум"янцем,
Трави освітить малахіт.
І зацвітуть троянди - хмари,
Спахне шовкове полотно,
На відпочинку лиш Стожари...
Все оживає, суєтно.
Прокинувсь ліс старий, дрімливий.
Злетіла пташка десь з гнізда.
А ранок вже спішить, квапливий,
Бо день вже ранок обкрада.
Десь зрідка чути людський гомін,
На працю день лаштує всїх...
Все вище й вище сонця промінь...
Людський виразніше вже сміх...
Чудова лірика про красу природи і навколишній всесвіт! 
Народився! 
Прекрасно! 
