Спокута нав'язує пута,
Висушує душу до дна.
Ця плата - товару позбута.
Жорстка, надприродна цiна.
Був грiх - нав'яжи в пам'ять вузлА.
Казав Бог: "Iди й не грiши."
Нi, думка в болотi погрузла,
Затерла до дiр муляжi.
Життя линуть митi, години,
А в тебе зiрвало стоп-кран.
В буття повертайся, людино,
Бо в Бога на тебе був план.
