Впаде на землю оксамитом ніч,
І розлетяться душі без печалі,
В тілах лишивши купу протиріч,
Сваволі підступи, безглуздя жалі.
Блукають душі, вирвавшись з пітьми.
Вони щасливі, просто, без причини.
Там всі одне. Не знаємо те ми,
Ті, що живуть тілами до загину.
