Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ЛИСТОЧОК Я НА ДРЕВНІЙ КРОНІ - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Моренець відповів на коментар Леонід Луговий, 14.09.2018 - 10:05
Дякую щиро. Світлана Моренець відповів на коментар Олена Жежук, 18.03.2018 - 22:31
Гріють серце приємні слова. Юрій Цюрик, 14.03.2018 - 22:57
Тож я – листок на рідному гіллі́,без кореня свого не здатна жити. - Гарний вірш, та останні слова вразили найбільше. В них суть, сіль, стержень... Світлана Моренець відповів на коментар Юрій Цюрик, 15.03.2018 - 01:22
Все правильно зрозуміли, Юрію, саме в цьому суть. Чужими красотами можна захоплюватися, а любимо ми своє, рідне. Дніпрянка, 14.03.2018 - 22:29
Світлана Моренець відповів на коментар Дніпрянка, 15.03.2018 - 01:18
Про це я і писала. Маму я також бачу лише в снах. Все, що залишилось – найсвітліші спомини і... стежина споришева... Nino27, 14.03.2018 - 21:47
Доброго Вам вечора!!!Краса і мудрість,а ще така людська простота і душевна доброта і все в цьому творі.Завжди захоплююся Вашим вмінням ось так доступно і розумно передати,ні це просто - розповісти у віршованій формі про все-все,що там назбиралось,набачилось,напереживалось Вашій чуйній душі...Тож дай Вам Бог,моя хороша Світланочко !!! Світлана Моренець відповів на коментар Nino27, 15.03.2018 - 01:15
Ніночко, щиро вдячна за те душевне тепло, що я відчуваю в кожному Вашому відгуку. Світлана Моренець відповів на коментар Серго Сокольник, 14.03.2018 - 18:17
Якщо й невеличка, то все одно займає найбільшу частину душі і серця. Ніла Волкова, 13.03.2018 - 21:52
Браво, Світланочко! Я також ніколи не сприймала душею "чужинської" краси, тільки очима.Майстерно написали! Світлана Моренець відповів на коментар Ніла Волкова, 13.03.2018 - 22:03
Дякую, сестричко! Так, очі і розум оцінюють, захоплюються, а душа і серце люблять своє. Світлана Моренець відповів на коментар Тетяна Луківська, 13.03.2018 - 21:06
Знаю, Таню, все знаю і відчуваю. Ганна Верес, 13.03.2018 - 19:50
Любов - це те, що вибирає нас І замолоду, і у інший час, Знаю, щасливі ми усі, Світлано, Хто любить Україну нашу славну! Дякую за пречудовий твір! Світлана Моренець відповів на коментар Ганна Верес, 13.03.2018 - 21:09
Дякую за експромт, Ганно. Може і не всі щасливі, але любимо, бо рідну землю, як і маму, не вибирають. Лавинюкова Тетяна, 13.03.2018 - 17:30
Радіє серце, що лірична героїня так віддано любить рідну землю, а також від того, що вона так багато подорожує та бачить дива світу. Нехай щастить! Світлана Моренець відповів на коментар Лавинюкова Тетяна, 13.03.2018 - 21:04
ЛГ дійсно любить свою землю, як і всі ми. Шостацька Людмила, 13.03.2018 - 16:20
Моє серце наповнилось Вашими почуттями,пані Світлано. Світлана Моренець відповів на коментар Шостацька Людмила, 13.03.2018 - 20:58
Аналогічна історія. У мене за один рік інсульт вразив маму і свекруху, прикувавши обох до ліжка. Сім років я доглядала їх цілодобово, розриваючись між двома домами, без вихідних чи свят. А потім Бог ніби нагородив мене за той пекельний час. Раз у кілька років ми могли дозволити собі поїздку. Ретельно продумували план, щоб за один тур побачити якомога більше.Тепер це стає майже неможливим. Дякую Вам, Людмило, за розуміння. Любов Таборовець, 13.03.2018 - 14:33
Тож я – листок на рідному гіллі́,без кореня свого не здатна жити. Світлана Моренець відповів на коментар Любов Таборовець, 13.03.2018 - 15:04
Пишу щиро те, що відчуваю.Дякую за теплі слова! Світлана Моренець відповів на коментар Патара, 13.03.2018 - 14:59
Терпіти не можу пафос. П.С. А папірус - то невичерпна тема. Патара, 13.03.2018 - 14:28
Вона була у закутках й кутках,Об'їздила країн чужинських купу І хоч її там чули: "Ох!"і "Ах!", Не треба їй заморську Гваделупу. Поїхати, побачити — це так, Але щоб жити залишитися — НІЗАЩО! Свого їй завжди всюди буде брак, Бо УКРАЇНКА гарна й не ледащо!!!!!!!!!!!!! ЛЮБЛЮ!!! Я вже навіть папірусу не згадую... А Є ЩО ЗГАДАТИ. Світлана Моренець відповів на коментар Патара, 13.03.2018 - 14:55
І охаю, і ахаю від побаченого, бо світ неймовірно багатий на красу. Але побачила – і все. ДОДОМУ!!! Дуже дякую за щирий експромт-усмішку. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||