Рік тому по дорозі в АТО
Нам з собою дали волонтери
Теплі речі, аби з нас ніхто
Не замерз, аби грілись бандери.
Ватна ковдра припала мені,
Тепла-тепла, товстюча-товстюча.
Через це цілий рік на війні
По ночах мене холод не мучив.
Щоб не мерзнув розвідник Петро,
Хто цю ковдру пожертвував власну?
Зазвичай той, хто робить добро,
Діє тихо, таємно, негласно.
Хоч інкогніто він чи вона,
Але Бог бачить все і все знає,
Отже милість Його неземна
На цю добру людину чекає.
І я Бога щоденно молю
За людину, яка влаштувала
Те, що я так солодко тут сплю,
Хоч ніколи мене і не знала.
Безкорислива жертва лише,
Що ми робим її, нас єднає.
Тільки це наш народ збереже
Від нещасть і усе подолає.
01.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
