Малює осінь. Узялась
за пензля зранку.
Барвисті фарби,
темним – зась
в очах світанку
твої я бачу. В них – блакить
і трохи (криги, туману?)
так здалось на мить.
Осіння книга
на жаль, коротка і сумна –
жовтава зрання
надвечір кольору вина –
кармін смеркання.
А ти, а ти без берегів,
Без дня, без ночі,
Тебе зустрів і занімів –
Які ж бо очі! -
Малює осінь до кінця
Барвисту книгу.
У загадкових озерцях
Туман чи крига?…
Гарно.
А ти, а ти без берегів,
Без дня, без ночі,
Тебе зустрів і занімів –
Які ж бо очі! -
Малює осінь до кінця
Барвисту книгу.
У загадкових озерцях
Туман чи крига?…
Дякую 
