Сум у очах заселився так мов назавжди .
І світанок сумний , чи сонний .
Байдужі дерева й хати .
І в серці не світиться ганок.
То останні були часи
коли усміхалася .
Як змінитися встиг
мого розуміння ранок .
Простішою бути не виходить .
На щастя чи на жаль .
Сумними очами розріза даль .
!!! 
