КОЛИ СТРІЧАЮСЯ З ТОБОЮ
Коли стрічаюся з тобою,
То маю свято на душі.
Бо кожне вимовлене слово,
Що чув від тебе – це вірші.
Хай вони йшли зовсім без рими,
Хай про звичайний плин подій,
Та насолоджуюсь я ними
І сонцем в усмішці твоїй.
Коли стрічаюся з тобою,
Моя подруго, чарівна,
Хоч день з осінньою журбою,
Та ти приходиш як весна.
І ніжність в серці водопіллям
Змітає весь налиплий сум,
І грає молодим похміллям
Завзятий рій веселих дум.
Коли стрічаюся з тобою,
Дивлюсь – ніяк не надивлюсь.
Тому, що милою такою
По день останній не нап’юсь!
І не надихаюсь ніколи,
Хоч скільки б часу не пройшло.
Боготворитиму день кожний
В котрім побачення було.
Коли стрічаюся з тобою,
Ціную кожну спільну мить.
Тому, що пережите мною
На частки миті не спинить.
Не знати скільки нам судилось,
Та поки голос твій ловлю,
Плекаю в серці образ милий
І самовіддано люблю!
16.06.2017
Це, Надю, єдине що я маю в цей час. У мене вже все долею відібране. Тому так ціную. Дякую Вам за таке душевне сприйняття моєї творчості. Мені Ваші слова дуже приємні і помічні!
Чарівно! 
Здорово!!! 
