Ще не відцвіли тюльпани.
Духмяність весни гоїть рани.
А спів заколисує біль.
Вже не жива котиться сіль.
Для чого ці хвилювання.
І хто видумав оте Кохання?
А ночі чому тривожні?
І час якийсь порожній.
Вабить ніжністю
мовчазний бузок.
У душі є затишний куток.
Де я ще тримаю любов.
Стараюся розбудити силу її знов.
Та приспана міцно.
Букетик тюльпанів у руці.
Сподіваюся не пізно.
Оживе , засміється .
У серці тепло.
Неосипані ще уста,
до кінця .
Цілунками.
Стежина віри вузька.
Доля ще буде щедрою,
крилами - подарунками.
