Ігоре,князю, ратище кинь,
Щит твій розбитий і сіверська синь
Тихо розхлюпалась з юних очей.
Всеволод курський до тебе рече,
А ти не чуєш - оглух і осліп,
Втратив дружину - від крику охрип.
Ігоре,княже,зламався твій меч,
Смерть імовірно найлегша із втеч,
А так до скону нестимеш ганьбу,
За те, що вижив, а військо в гробу.
