Життя живеться, полотно прядеться.
Хіба любила, кого заманеться?
Любила сокола, у душу не дивилась,
А в нього серце горобине билось.
До серця пригортав, заприсягався,
До іншої моргав та залицявся,
До іншої дорога недалека:
Любов згоріла, як суха смерека.
На сірий попіл, дим перетворилась –
І слова доброго для мене не лишилось.
Ні слова доброго, а ні пів-слова –
Чужий - чужинонько, бувай здоровий!
