Ясенова моя колиско,
На подушці квітчасті узори
І дрібнесенькі пальці дитинства,
Щось мурликає, ще не говорить…
Ще всміхається хмаркам у небі,
Що конячками вмить пролетіли…
Щойно були рожеві щічки…
Стало змучене кволе тіло…
Ясенова колиска плаче
І мугикає колискову…
Все чекає отої днини,
Що зігріється щастям знову…
щемно і тепло 
