Я вип'ю з долею Мартіні...
Он на стіні танцюють тіні,
Оливка тоне у бокалі.
Д2 Д3 - по вертикалі
Пробоїна в житті... обшивці...
Іти на дно, як тій оливці?
І доля все ховає очі,
Не знає, чи казать не хоче?
А тіні зникли, заблукали,
Не тіні то - щурі тікали...
Збиралася іти на прощу,
Патрапила в кораблетрощу...
Я ж капітан, тікать не стану.
Посеред шторму, океану -
Молитимусь... здивую монстрів...
Аж раптом що це? Бачу острів!
І знову підійму вітрило...
Життя рахунок пред'явило...
Що ж, відпущу лукаві тіні
І розрахуюсь... за Мартіні...
Так, навпаки, це ж дуже добре, якщо вiрш суперечливий. Давньогрецький фiлософ Сократ як казав: "У суперечцi народжуеться iстина". У вас вийшла iстина у вiршованiй формi. А Сократ знав що казав, це один з небагатьох дiячiв у свiтовiй iсторii, перед яким треба дiйсно скинути капелюха.
Ірин Ка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний вiрш, Iрин Ка. Точно ви вiдзначили, що життя час вiд часу пiдкидае i дуже неприемнi сюрпризи. Але опускати руки не потрiбно, просто треба iгнорувати неприемностi. Дуже майстерно ви поеднали життевi подii зi спиртними напоями, а саме з вермутом Мартiнi. То схожа ситуацiя була у пiснi з фiльму "Бриллиантовая рука", де сутiнки мали аромат рому:
Ямайским ромом пахнут сумерки, синие, длинные
А город каменный по-прежнему пьет и ждет новостей
Закат опять окрасил улицу красками дивными
Но грозовые тучи кружатся над вулканом страстей.
Тiльки от назву вермуту все таки правильнiше з великоi лiтери писати - Мартiнi.
Ірин Ка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада Дмитре, що Вам сподобався вірш, бо я чесно кажучи сумнівалась чи друкувати, якийсь він суперечливий, емоційний. Окрема подяка за виправленняя, рада Вам.