Галяви білих квітів у лісах
мов снігу острівці,що скоро зникнуть.
І "котики" пухнасті на гілках
сидять тихенько,гріються на вербах.
Ліщина серед лісу-наречена.
Сережки одягла-прикраси золоті.
А вітер прилетів-хитає ними.
Летить на землю ніжний жовтий пил.
Берізки всі в чеканні,білокорі.
Бо скоро-скоро зацвітуть вони.
У них сережки срібно-оксамитні
і також невимовної краси.
Ялинки підросли в хустках зелених.
Проміння сонця гріє їм гілки.
Прокинуться у лісі більченята
й зривати будуть на обід шишки.
Граби,дуби стоять мовчазно-тихі.
Їм сняться ще зимові довгі сни.
Весна розбудить-треба прокидатись.
Бо білі квіти скрізь,а не сніги.
Повітря чисте,свіже мов надія.
З снігами наші біди пропадуть.
Повернуться птахи і разом з ними
сини,батьки,брати з війни прийдуть.
