Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ПРОБУДЖЕННЯ - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Вільшанка, 18.03.2016 - 17:27
Обожнюю пейзажну лірику! Вподобала Ваш вірш, Світлано. Дуже, дуже гарний!Дякую! ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже-дуже приємно, дякую Вам! ![]() Чистила його, обіймалася з деревцями, розмовляла... і писала. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада, що завітали, дякую! ![]() ![]() ![]() Ірина Лівобережна, 15.03.2016 - 23:03
Прочитала, і подумалося, що це моя Наречена Самурая блукала у вашому саду... А потім, коли визирнуло сонечко :"Ні, не вона! Це наша квіткарка-світланка!!!"![]() ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може це погляд крізь призму століть? Тож цілком можливо, що то була наречена самурая дівчина Ір-Ин-Ка. ![]() ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А що ми є без природи? ![]() ![]() ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, мила тезко! І я рада зустрічі. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Михайло Гончар, 15.03.2016 - 17:53
Я в захваті.Не всім вдається так виразити "бідною мовою людською" свої почуття, хоч багато хто відчуває щось подібне. ![]() ![]() ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То все сад нашепотів, а я лиш записала ![]() ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, у нас теплі взаємини... ![]() ![]() Плискас Нина, 15.03.2016 - 16:18
Від душі...хто любить природу,того й вона розуміє.Я вже свій почистила і наговорилась. ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оце ж і я чистила... і говорила, і писала. ![]() ![]() ![]() ![]() Касьян Благоєв, 15.03.2016 - 16:02
дерев і пам"яті торкалися - а душа чомусь щемом бралася... і добре - і вельми тяжко вертатися в часі до того, що так лишаєш - щоб, при поверненні побачити і обвітреність та незахищенність щедрого друга-розрадника-годувальника, і щоб відлік часу зрозуміти і його ж - часу - зарубки побачити - в нім, в кожнім дереві знайомім, в собі, в кожнім слові, що оброниш ненароком - і жалкуєш: бо образив того, хто тобою зрощений, хто тобі милосердно по осені плід дає та килими селить, а весною квітом втішає...справді, багато від життя вас навчило, але були ученицею - вдячною: і вертатися знаєте дороги, і в душі берегти, в пам"яті добро дароване... від любові серце пише ваше Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Маючи переконання, що все живе розуміє нашу мову і відчуває наші емоції, ніколи не йду до рослиночок з поганим настроєм. Та це й неможливо, бо вони дарують радість. ![]() ![]() Ганна Верес (Демиденко), 15.03.2016 - 15:27
Такий душевний діалог вийшов! Дуже виграв вірш від цього. Просто прекрасний. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, на сторонній погляд, я виглядаю смішно, пригортаючись до дерев, розмовляючи з ними та квітами. Та вони – мої друзі, моя розрада і втіха. І вони все розуміють, я впевнена в цьому. ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|
![]()
|