Два роки потому
По Майдану ходжу тихо,
Заглядаю до дворів,
Звідки ворог цілив лихо
У звитяжців-янголів.
Все надіюсь їх побачить,
Раптом хтось оставсь живий,
Лишень пісню „Плине кача…“
Плаче вітер-суховій…
Понесли у домовині
Побратими юнака,
Затремтіло, мов билина,
Серце в батька-козака.
На усенькім білім світі,
Він у нього був один,
На камінні плачуть квіти -
В Боже Царство злетів син…
Всіх питає бідна мати,
Чи не бачили доньки,
Стала Боженька благати,
Як угледіла вінки…
Якийсь хлопець обняв жінку,
Через сльози щось шептав…
Поруч піп довбав бруківку
І в квадратики складав…
Палахтить вогонь у бочці,
Пахнуть волею дрова,
Затягнули пісню хлопці,
На Тарасові слова.
Звідки вони могли знати,
Що всього за кілька днів,
Підуть Неньку захищати
Від ворожих москалів…
Наче грім – Героям Слава!
Приніс вітер з барикад,
Он киянки носять каву ,
Чути вибухи гранат…
По Майдану я кружляю,
Кудись зникнули усі…
В думах нелюдів картаю,
Чую хлопців голоси…
19 лютого 2016 року
