Полюбив сіроманець красну пані руду ,
Не питаючи віку й породу .
Він поглянув у очі, та й спитав молоду:
"Створимо наше дерево роду?"
Гостровуха злякалась і погнала із лісу ,
Сліду за нею не вловиш!
Вовк зажурився і продав душу бісу,
Що ж тут більше по робиш?
Через шість довгих років стрілися знову ,
Сіроманець і ляклива лисиця.
Та любов підкорила,розламавши окову ,
І душа лиш тепер заімлиться ...
