®
земля повертається, за нею і я повертаюсь,
за спиною сонця зі сходу по колу біжу,
і ліва трибуна - високі стрімкі Гімалаї -
малює у хмарах снігами додому межу...
®
в берег печалі в піщинках із суму
хлюпають хвилі холодні.
м’яко поклони б’ють, наче об гуму,
морок несуть із безодні.
моляться тихо й без глуму.
сумно сьогодні...
®
плугом місяця небо зоране,
скиби хмар посіяні зорями
і до уст прилипали уста.
юна ніч у обіймах миналася,
ми в цілунках Богами кохалися,
і здавалося - рай вже настав.
®
сину, будь обережний!
чуєш чи ні? сірку почисть у вусі -
я тебе застережую:
«батьком стають при невірному русі»...
®
різниця ув умінні, кажуть нам,
між майстром і любителем - та знаю
й вести дискусію у цьому не бажаю:
любитель любить те, що творить сам,
а майстер твором гроші заробляє.
®
час грає з нами в доміно
один лиш раз:
в тональності «від –до» мінор
йде смерті час.
виорюєм поля свої,
як ляже скиба…
та глянь: кінець усій цій грі –
р-р-р-и-ба!
®
хто щасливіший є за чоловіка,
який ніколи недугу не знав?
то тільки той, хто заздрості довіку
ні ворогу, ні другові не мав!
![drillinger: [ міні – Василинки ] - III - ВІРШ](/img/logopart2_ua.gif){kind=small}
