Випікає мене сонечко в плечі.
Покриваюсь румянцем наче хлібець.
З сонце-жару,немовби з печі,
Розумію,що спікся в кінець.
Розігнався б,та пригнув з розгону,
В прохолоду хмарин із снігу.
В їх безмежності, я потону.
Чи від спеки, вже з глузду їду?..
Озерце чимось схоже на кружку.
В нім лишилось води краплина.
Що нагадує, - рибну юшку,
В якій сонце,- немов жарина...