Його дитинства смак трима
Немов би берег після шторму
От той пісок, от та вода
От те ярило в небі чорнім
Проте не був початком пісні
Не був зачатком цей куплет
Міщайтеся ви зручніш у кріслі
А я горну іще в перед
...і дунули вітри холодні
Удаль понесли всі страхи
Тільки поля, зосталися голодні
Зосталися голодні тільки ми
Та зовсім був не в їжі голод
Не в пристрасті чи почуттях
Він був у ближніх, яких холод
Загарбав вже давно як страх
Моряк не знав усіх цих бід
Коли ще був маленький
Любив прогулянку обід
І ріс він здоровенький
Думки його пронизані казками
Мрійливе бачення виднілося в очах
Не втратив він ні ласку мами
Не бачив він ні батька прах
Він жив в любові,злагоді і мирі
Допоки не відкрив тих оченят
Все було добре доки в тирі
Не вистрелив в і ще живих малят
Пролилась іграшкова кров
Моряк втікав у тихі ночі
Пізнав він правду яку знов
Приховують усі ті очі
Та плакати не було сенсу
Дорога привела до берегів
Моряк віддався приференсу
Сліпих і тихих снів
Не довго спати довелось
Бо задзвеніли дзвони
Немов би він чи ще і хтось
Позбавели вельмож корони
