Слова красиві від душі,
Як заповіт матусі-полісянки,
Мереживом лягали у вірші.
Створились неповторні вишиванки.
Язик, мов голка, вірші витинав.
А мова музикою-гладдю колорилась.
Я Україну-неньку так кохав...
Вона в садках квітучих мені снилась.
Хоч і війна на Сході, і руїна.
І ллється кров - яка нам не потрібна.
Та все ж живе, працює Україна.
Бо кращого життя в Європі гідна.
Зберемося в кулак, всі разом з вами!
І Україну - матір воз'єднаєм.
Червоними і чорними нитками
Ми рушники історії плекаєм...
приємно
Дякую 
