Від осені твій поїзд вирушає й прямує аж до станції Зима Говориш, що освідчитися маєш, отій одній, якої ще нема. І все зовеш. Та голос ріже вітер, дзвенить у сонну шибку пустота. Ти ж сам її портрет з мольберта витер — напише осінь навздогін листа.
ID: 565409 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 09.03.2015 17:26:19 © дата внесення змiн: 09.03.2015 17:26:19 автор: MERIKEYU
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie