Вплети мені, Зимо…
У коси червону троянду…
Я зовсім не з тих, що світами бредуть без імен…
Я навіть – не з тих, що снігами забутих Лапландій
Шукатимуть щастя… я – знаєш,
гаряча Кармен…
До тебе напитись
Прийшла з кришталевої чаші…
Яку подаєш мені нині з легкої руки…
Звари мені… Зимо, своєї пекучої каші…
На платті моєму
червоні шнурки розв”яжи…
Для тебе - солодка і тепла,
Немов шоколадка…
Мене ти не змиєш, як втому вчорашню з лиця…
Тобі я належала,Зимо… з самого початку…
Ти просто читати
почала мене із кінця…
Імпресію й силу тобі я
Сьогодні нестиму…
Ти ж цього хотіла!… Пригадуєш?.. з давніх – давен…
Ось я повернулась до тебе… Стрічай мене… Зимо…
В холодних обіймах сьогодні
…….. гаряча……..Кармен…
Гаряча Кармен чи може, навіть, Снігова Королева
Грішна чи праведна, хижачка чи невинна жертва
Ким є сьогодні, ким була вчора, ким буде завтра
У неї багато імен, він б душу віддав за справжнє.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж "почав із кінця" . Ну, я ж казав... Чуйка мене не підводить. Знайшов. 
