По дощі я йшов собі по місту,
Щоб купити де-що на село.
Навкруги усе вже так розкисло,
Й парасольки в мене не було...
Раптом на вітрину я наткнувся
Там стояло стільки парасольок!
Від одної просто я жахнуся,
Ніби від півнеба був осколок!
Аби ж мені тую парасолю,
Не останні чоботи я маю,
Під дощем, неначе в чистім полі,
Про врожай я пісню заспіваю!
Аби ж мені тую парасолю!
Я візьму у жмені парасолю,
І гайда під той шалений дощ,
Ніби вихор вирвався на волю,
Чи зажарку вкинули у борщ!
Хай шумить бродяга-дощ у місті,
І вода хай залива пороги...
Будуть коли помисли всі чисті,
Щастя і до нас знайде дорогу!
Дощ уже пройшов і зупинився,
І веселка в небо піднялась,
Кожен стеблик досхочу напився,
Потяглася радість до села!
Ой, моя ти земле-сподіванко!
Як мені надихатись тобою?!
Тут крізь розмальовані світанки,
Та дощі, роки йдуть чередою!
5.01.2015
як завжди, у Вас - символічна поезія, народна, нашо-земляна!!!
Микола Серпень відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечна і Вам подяка за такий щедрий коментарій! Створити такий демократичний поетичний сайт, в котрому, як в дзеркалі, відображається вся демократична Україна, і всі це бачать, і не треба нікого агітувати - це велика Ваша заслуга! А Ви знаходите час ще й підтримувати членів клубу. Спасибі і нових творчих злетів!
