На Івана на Купала,
На Купала Івана
Я Степана покохала,
Та ж Івана братана.
Покохала, полюбила
І на втіху й на життя.
На прясельцях ворожила
Чи ж прийде з того пуття.
Над багаттям пролітала,
В річку кидала вінок.
Ніч молилась. І гадала –
Вже навік мій парубок.
Та даремно я старалась.
Як зійшли з неба зірки
В парах всі порозбігались
Із дівками парубки.
Тільки я одна зосталась
Без надії – Степана.
Знов Купала б дочекалась.
Полюблю вже Івана.
1991
