Я знову розчинився десь серед своїх думок
В намаганнях зрозуміти, що зробив не так.
Не відчинити мені дверей, що вже на замок
Ти давно закрила, підвісивши мене на гак.
Ти давно пообрізала мої потемнілі крила,
Поштрикала серце пекучим мовчанням.
Ніколи вже не розправити човну вітрила
В океані, що живиться водами кохання.
Не відчинити дверей, що від мене за крок,
Ця відстань зараз така безмежно далека.
Ти вирвала зі стіни своєї тихенький дзвінок,
Викинула рештки серця до кривавого пекла.
10.10.2013
