Боже! Дай благодатного дощу
На землю нашу, на ліси, на гори;
На спрагле від безводдя поле,
на паростя від суші хворе
дощу подай. Хоч пригорщу.
Та пригорщі буде замало.
Не порахуй, що так зухвало,
Настійно прошу я води.
Ой, дощику, піди, піди!
Рослинкам пити дай води:
Деревам, кущикам, травиці
Дай із небесної криниці.
Пролийсь на землю, благодатний дощик,
Ти для рослин. Неначе борщик.
Вони від спраги уже хворі,
Безводдя – їм велике горе.
«Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
В полив’янім горщику»
Дай водиці для пашниці
Із небесної криниці…
«Цебром, відром, дійницею,
Над всякою пашницею»
Хай умиється землиця,
І дерева, і травиця…
Хай пов’ялі квіточки
Тішаться. Мов діточки…
Припусти дощу, дощу,
Не краплинку – пригорщу..
Пригорщі буде замало,
Бо усе живе пов’яло…
«Цебром, відром, дійницею
Над всякою пашницею»;
На поля і на ліси
Дощові хмари неси!
Іди, іди, дощику..
………………………………………………..
Озвалось небо. Дощ пішов.
Який не є – все ж таки дощик.
Весь мокрий, до підошов.
Знать з’їв увесь мій борщик.
Радіє. Тішиться земля,
їй личко ся вмиває.
Вологу п’є душа-рілля,
Наснагу здобуває.
Благословлю Тебе, Господь
За дощик цей із неба.
Озимину кидать виходь,
Зародить все, як треба!
ID:
434247
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 29.06.2013 12:08:51
© дата внесення змiн: 29.06.2013 12:08:51
автор: Едельвейс137
Вкажіть причину вашої скарги
|