Так солодко вірить в загробне життя –
душа живе вічно і ти не вмираєш!
Тебе укріпляє ця віра свята,
ти силу життєву весь час набираєш.
Та за́ п’ятдесят розумієш, що ВСЕ –
ти вже́ на вершині і спуск розпочався.
Чи стрімко, чи ні, та тебе вниз несе.
В провалля смертельне уже ти зірвався.
Чи планеруєш, чи каменем вниз
падаєш. Думаєш: «Що там в безодні?..
Може квітучий едемський сюрприз?
Чи небуття в порожнечі холодній?»
Наше земне справжньосуще буття
швидше до другого думку схиляє.
Так солодко вірить в загробне життя!
Так гірко пізнать, що його не буває…
Бог є, Вікторе, а, значить, і те є, про що говорить Біблія - живе Боже Слово. Говорю це не ради простої відповіді - знаю Його руку, відповіді на молитви. Будьте з Ним!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вікторе, дуже драматичний вірш, на одному душевному пориві!Проте зневірюватися не слід. Одна Людина вже перемогла холодне небуття.Це Христос.
"Шукайте Господа поки можна його знайти"
"Сьогодні, як голос Його почуєте, не робіть затверділими ваших сердець".
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Всі ми були колись "войовничими атеістами", а тепер хочемо вірити... 
