виходь зі своєї пустелі
зі свого одвічного страху
брудні придорожні мотелі
зробили із тебе невдаху
зализуй відкриті рани
терпи і плати рахунки
як списані ветерани
спроваджені за лаштунки
письменники реалізму
плекають таких героїв
із паростками цинізму
і вічного неспокою
тобі би поетом бути
виплескуватись лірично
поезія – це отрута
для тих хто живе статично
і небо тоді прикриє
турботливими руками
воно тебе розуміє
ділися із ним думками
