Пам’ятаєш, як ми були разом,
Як слухали рок із джазом?
П’яніли від гарячої кави,
Ті фільми, ну як його, Куросави.
Пам’ятаєш, як ми голубів годували,
Як бігли, від світу тікали
Під місяцем як цілувались –
Ми вірили, ми не вагались.
Згадай, з пожовклого листя букети,
Твої підгорілі котлети.
Ті співи в старе караоке
І кошеня, що знайшли, одиноке.
У кольорі білому і рудому,
Як несли його швидко додому.
Ти ще до нього руки тягнула.
Невже все це забула?
Куди ж воно все подівалось –
Десь затрималось, застидалось.
Закляттям не викличеш жодним.
Раптом серце стало холодним.
Для мене – там зачинені двері.
Пишу ці слова на папері,
Формую їх у куплети, цитати
Та ти їх не будеш читати.
Тобі стали вони непотрібні,
Чужі, далекі, нерідні.
Наш потяг уже не прибуде.
На жаль, як колись вже не буде.
