Хато по коліна в споришах,
Призьбою вперезана святково,
По усіх дорогах і стежках
Я спішу до тебе на розмову.
Ти – мій найдорожчий оберіг
Кольору небесної блакиті
Став для мене рідним твій поріг,
Де журба і радість разом злиті.
Бачила ти прадідів моїх,
Мамине дитинство колисала,
Було всього у тебе на віку,
Але щастя діставалось мало.
Пам’ятаю, як і я колись
Малою прибігала за казками
І читав дідусь про колобка,
Бабуся пригощала пирогами.
