Нехай не буде слів, ні докорів, ні сліз,
Нехай доля сама несе кудись цей свій рюкзак.
Нехай життя поміняє свій палкий девіз,
І дощ напише на холодному вікні: "Пустяк!"
Нехай тобі байдуже і нам обом приснився сон,
Нехай я сама змокну під проливним дощем.
Нехай ти заперечиш - серця не бились в унісон!
І ніколи ми не жили цим світлим спільним днем.
Нехай не знались, не зустрічались, не любили,
Нехай! ... Забудемо про минуле життя!
Нехай від болю ми, мов ті вовки не вили,
І нашим фінішем хай буде забуття!
