… і плоть з штрих-кодом над бровою
… й пляшковий погляд з прозорістю скляною
Сюїти , імпрези , чи звичні посиденьки
Зіллються у комок варення
І в дим здійметься усміх терпкий
Бо ж автобани заростають терням
Заборонено торкатись неба руками
І очам плакать сльози солоні
Ще не бажаю сплітати дні з світами
Бо ж ховатись потім за чужі долоні
… і тіло окисле й поржавіле за молоду
… й кам’яний порух з важністю граніту
Саквояжі , сумки й вокзальні валізи
У усе це , цей світ не влізе
