А ти точно , мабуть , була рожденна
Щоб світ змінивсь на краще
У мить коли на радощах янголи здіймали сльози
Від всесвіту геть відганяючи грози
Й , мабуть , не могло бути інакше
Бо ти одна серце розтопити спроможна
Душа твоя у свіжих росах світанки напувала
За для невпинного плину радощів
Ти ж воістину світло усіх ночей
Й тепла твого навіть коли поруч мало
Та й не розповісти пеленою віршів
Усю твою чарівність безмежну і блиску твоїх очей
Цілунки одні лиш знати жадаю
І ти певне знаєш котрі
Безмежно солодкі , безліку тендітні
Тобою весь всесвіт свідомості своєї заповняю
І знову приходять на спомин ті миті короткі
Як тону в обіймах твоїх й нічого більш не жадаю на світі
Не варто казати нічого , про інших чи когось і ще
Бо вдосталь лиш усміху твого і щастя , і радість , і спокій в ту ж мить та й прийде
З тобою бути б що миті й стрічати всілякі світанки
І хай за вікном хоч дощі самовиті , усе приховають фіранки
