Сто драже...Сто маленьких оранжевих кульок...
У руці...А до того...
Як бурштингові буси з морською водою кохались,
Так оті апельсинки богом сонця й землі зігрівались,
Роса омивала їх рани і відпускала гріхи.
Укупці вони виростали, мужніли і засмагали,
Щоби хоч раз торкнутись пальців тендітних спраглих,
До ніжної до руки,щоби відчути частинку, частинку
Ірпінь ріки, а потім...Нехай до корзини, хай тиснуть
Кнопками диск, хай ллється солодкий нектар,
Хай цедру зіб'ють у фісташки, по різним розділять пляшкам,
Це потім...А поки дар тримаєш в своїй долоні,
Мов дитинку в своєму лоні мати тримала, тримай...
Сто драже...Сто маленьких оранжевих кульок...
У руці...Значить ти не один?!
І самотність тобі ні до чого, розкрий їх розсип і лети,
І осяяна сонцем дорога в тенети до Господа Бога...
