Немає вже тієї України
Ні тих людей, які колись були
Ні боротьби за рідну батьківщину
Є тільки кляте бидло, тюрми і влада-вороги
Ще є земля, не встигли всю продати
Але не довго вже залишилось чекати
Допоки всю її нещасну розкрадуть
Злодії кляті, як вони живуть
Нема для них в житті нічо святого
Немає совісті і почуття вини
Коли є гроші, не треба більш нічого
Так мабуь думають вони
Їм байдуже на всіх, що з ними буде
А може хтось у цей момент десь подиха
А рідні плачуть: "допоможіть нам люди"
Та що для них людина та проста
Немає за душею вже нічого
Ні Бога, ні боязні великого суда
Не пожаліє батько сина свого
Заради власної безпеки і добра
Накаже вбити, й оком не змигне
Не буде чути він того благання
Яке в останнє з сина уст злине
Яке він встигне прокричати на прощання
Нема ідеї, за яку варто жити
За яку можна й кровю заплатити
За що не шкода і життя віддати
Можливо є, та треба пошукати
Саму ідею і того хто візьметься
За втілення її в життя
Хто не зламається ніколи, не загнеться
Хто доведе всю справу до кінця
Немає тих людей і вже не буде
Хоча, хто зна, можливо й є
Та в цій країні робить цього не буде
Так чи інакше, вона скоро помре
Але не думайте, на цьому не скінчиться
Її ще й мертвою будуть всі трахати підряд
І ворог з боку тихо засміється
Вставляючи свого "малого" в зад
А ми будем терпіти і мовчати
Ми ж сильна нація, ми ж українці блять
Чому ж діди в гробах перевертаються
І хочуть нас усіх перестрілять
А я скажу: тому, що проїбали
Ми свою націю, ті землі, те усе
За що Вони своє життя віддали
Та їх уже ніхто не спом'яне
Бо нікому, усі про них забули
Так само, як й про ті часи
Коли ми нацією все ж якоюсь були
І був в нас шлях, яким хотіли йти
Але немає, все, уже скінчилось
Згоріло полум'я до тла
І тільки згарище нещасне залишилсь
Але й йому не довго до кінця.
