Упади, упади, до колін її,
Колір неба в очах торжества,
Не моли, не проси...Миті дивної,
Більш важливі у серці слова.
Ніжним поглядом зболеним, в сповіді,
Про любов, що навік, розкажи,
Зрозуміє вона, й світ у паводі,
У сльозі забринить: не тужи!
До вподоби пора ця закохана,
У дівочих очах ясна синь!
І віра в любов не сполохана,
Збережи її, і в щастя полинь...
ех...
