Могильный холод пьёт
Безмолвную любовь,
Циничный лес поёт,
Поёт всё вновь и вновь.
И не осталось ничего,
Лишь кроме жажды одного...
Отец же горьких слёз,
Владелец тех колёс,
Что проезжали по живому телу,
Возможно, сыт сидит
И на пейзаж глядит
Там, где ты в отпуск отдохнуть хотела.
Он по пьяни нам принёс беду,
Ты в земле, а я в глухом бреду
И для него душа моя
- подобна льду...
Я найду,
Беспечность изведу.
Ну и тысячи
Дум
Не к стыду
В подвалы уведу.
Я иду...
Тебя я найду,
"Шумахер" пивной.
Тебя я найду,
Найду всё равно
И руки твои
Без слов отрублю,
Чтоб доступ закрыть
К дверям и к рулю.
Он по пьяни нам принёс беду,
Ты в земле, а я в глухом бреду
И для него душа моя
- подобна льду...
Я найду,
Беспечность изведу.
Ну и тысячи
Дум
Не к стыду
В подвалы уведу.
Я иду...
Тебя я найду,
"Шумахер" пивной.
Тебя я найду,
Найду всё равно
И руки твои
Без слов отрублю,
Чтоб доступ закрыть
К дверям и к рулю.
Тебя я найду,
"Шумахер" пивной!
Тебя я найду,
Найду всё равно
И руки твои
Без слов отрублю,
Чтоб доступ закрыть
К дверям и к рулю!
Тебя я найду,
"Шумахер" пивной!
Тебя я найду,
Найду всё равно!
ID:
19781
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 07.09.2006 12:26:16
© дата внесення змiн: 07.09.2006 12:26:16
автор: poetsnuksvt
Вкажіть причину вашої скарги
|