Ти пам'ятаєш дні під польським сонцем,
й мене ти пам'ятаєш у ті дні?
Коли тримала світ в своїй долоньці,
коли від себе гнала сни страшні...
І не чекаючи сама того від себе,
тобі чомусь довірила усе:
чайок, які літали понад небо,
бджолу, яка нектар у рій несе.
Не бачила нічого і не знала,
поринула у Польщу, - там, до мрій.
Себе тоді до тебе прив'язала,
мов шхуну нетерплячу за прибій.
І зовсім не помітила як швидко
ті дні вже переходять у роки,
тебе в моїм житті уже й не видко,
і вже не той торкається руки.
Так гірко все... Лиш чую: "Proszę pana...
Dzień dobry... Dzisia jak się masz?..".**
Я більше вже для тебе не кохана
і день у Польщі більше вже не наш.
* В Польщі
** "Проше пана... Джєнь добри... Джішяй як сє маш?...".
Так багато пережитів у римах.
думаю, справжні закордонні канікули у нас із вами ще попереду 
Tak ... A jednak dziewczyna - jest to najbardziej delikatny i lyubviobilnoe sozdanie.Nikto nie wiem jak tak szczerze miłość i oddajcie wszystko... 
