"Мамо, подивися, бачиш-в небі равлик?"
"Сину, це хмаринка мандрує в небесах..."
"Ні! Ти подивися, а он отам- кораблик,
І вовк, що заховався у сонячних лісах"...
Таким в мені зосталось моє дитяче небо,
З малюнками із казки, дитячий небограй,
Тепер лиш розумію: нічого більш й не треба,
Лиш мама молода, й дитинства мого рай...
Сльозиною упало моє юначе небо,
Наївність розчинилась у пелені незгод,
І в душу закотилась нестримная потреба
У неба попросити прихистку від турбот.
І я збирав каміння, вмиваючись дощами,
Шукаючи кохання, чистіше від небес,
Знайшов лише уміння терпіти сум роками,
Напевне, це також усе-таки прогрес...
А сьогодні вранці я в діда запитався,
Яке ж старече небо, навіщо його ждать?
А він заплакав гірко, присів і...засміявся:
"Небо - то для мене надія й благодать.
Поглянь же, бачиш, внучку, он там пливе кораблик,
А он перед тобою ще квітка розцвіла,
А там, он, бачиш,вовчик,а там,сховався равлик,
А далі лиш надія- за край мого села..."
ID:
165967
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.01.2010 17:05:38
© дата внесення змiн: 13.01.2010 17:05:38
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
