Трамвай пустий, і я самотня,
Крізь діри залітає вітер...
Він грається моїм волоссям,
Немов слова складає з літер.
Люблю трамвай,люблю цю порожнечу.
Тобою дихають у спину холоди.
А я люблю тебе,і люблю холоднечу,
Та нездійсненні мої сни...
Я заховаю руки у кишені,
Притулю щоку до вікна.
А за вікном вітри шалені,
Й мені так хочеться тепла!
Трамвайна самота,і я одна,
Відірвана від тебе,мов пустий вагон.
Моя душа,немов обірвана струна,
Все грітиметься до холодних вікон.
навіть дуже! 
