Цей світ як біле полотно
на ньому люди як в кіно
І метушаться і страждають
і невимовно так кохають
про все на світі забувають
допоки лихо не прийде
усе з собою понесе.
І знов пуста живе людина
бо вже душа її пустинна
і жде душа собі нової
ріки надії і любові.
Коли ж любов уже прийде
надія в серці заживе.
Людина любить і живе
допоки лихо не прийде.
