Помер Петро на самі свята,
Подавсь на той світ у рай.
Сади цвіли, сонце гріло
Було це у весняний розмай.
Паслися кози на городі,
Ясен у полі скрипів.
Ангел в раю на порозі
Душу Петрову зустрів.
Згадав він, що рано
У світ потаємний вступив.
Не встиг добудувати хату ,
І жінку на кума залишив.
Затряслась душа перед раєм .
Із жалості ангел сльозинку пролив.
Гріхи не провірив по книжки.
Душу Петра у рай запустив.
Завів ангел у світлицю,
щоб вибирав, куди піти.
В агітку пункт пекла,
Спершу туди він попав.
Там горілку п’ють, у карти грають.
Лакеями там чорти .
Там грішних душ вони чикають ,
Щоб у пекло замести.
Петро мужик проворний
У ангела запитав:
- чого це чорти у раю
Я такого не читав?
Це не рай і не пекло -
Це агітка чортів.
Підійшов чорт рогатий
Ласкаво Петра зустрів.
Підніс йому чарку
Ласкаво посміхнувся
- Геть від мене чортів шкварку!
До ангела повернувся.
Ця агітка мені відома.
Колись ходили, там удома,
Комсомолці молоді,
Співали пісню всім знайому
Про комунізм, світлий рай на землі.
Такого раю не бажаю,
То було немов імлі.
Ходімо звідси я благаю.
В карти грати не бажаю.
І набридло тут мені.
Зайшли у затишну світлицю
За столом там всі у тиші,
Дивляться, мовчать,
Як в норах миші.
свічки яскраво палають.
Чого бажають мабуть знають.
А за вікном сади квітують.
Якісь сади, немов кусти,
Погляну на все це Петро
у ангела запитав:
-Це так в агітки?
Чи так же в раю там?
Усі мовчазні, полохливі
Чи вже такі і справедливі.
Хочеш знати ти усе
то зразу іди у рай,
Чи чорти на вилах понесуть
Тебе у пекло. Вибирай!
У раю
Уже темніло
Петро добри находився
Усякого надивився
Спати дуже закортіло.
Під деревом примостився
У верх на небо подивився.
Там ні неба, ані сонця
Світло пробивається з віконця.
Що він в раю враз збагну
Закрив очі і засну.
Сниться сон,що він в оселі.
Жінка, діти не веселі.
- Що сталося?- він питає
- За тобою плачуть ! -
кум відповідає.
Побував у дома
Побачив дружину
Враз збагнув
Що для світу білого
Він уже загину.
З світом попрощався .
Пробудився і у рай подався.
Пробудився кругом тихо
Птиці весело співають
Вийшли два ангела,
Його зустрічають
Завели у сад квітучий
Там аромат такий пахучий
Не хочеться ні їсти, ні пити
Лиш би вічно о тут жити.
Сад минув, минув і квіти
На поляні грають діти.
Там не видно хатини
Звідки взялися дитини.
За поляною лісок.
Відпочити – попросив на часок…
Минули ліс,
поля широкі простяглися
- На коліна помолися!-
Сказали ангели йому.
Тепер ти в царство увійдеш
І вічний спокій тут знайдеш.
Кадри нові закрутились
Звідкись люди появились.
То не люди - худі муші
Тут давно обжиті душі.
Щось метушаться шукають
Чого шукають і не знають.
Посеред натовпу
Душі є йому знайомі,
У світі сім вони відомі.
Там отець Варфоломій
Там є рабин іудей.
Там один для всіх є дім
Царство боже є у нім.
Петро на все це подивився
Сів на землю зажурився,
Що робити в домі цім.
Тут ні кола , ані двора
Може прийшов сюди дарма
Піти в пекло подивитись.
Може колись знадобитись.
Тишком, нишком пішов з раю,
Якою стежкою, не знаю
Кругом він себе подивився,
Не збагну, як у пеклі опинився
Кругом вогні палають .
У вогонь чорти смолу підкидають
Кидають душі у котел
Петро зі страху майже не помер
Два рази душа не помирає.
Петро в рай знову тікає.
Щоб не мав він турботи
Заставили до роботи.
На воротах , щоб стояв
Грішних в рай би не впускав.
Якось біля воріт появилася душа.
Вся прекрасна, хороша
Подобалася йому
Геть похожа на куму.
Затрубив ангельський ріг
Не впускати - має гріх.
Рішив ангелів перехитрити
І красуню в рай впустити.
Ти красуне гордість май .
Заведу тебе у рай.
Ставай не чотири ноги,
Хай ангел заду тебе гоне.
Я в переді поведу
Так урай і заведу.
Взяв красуню за коси
Підганяти ангела проси.
- зустрів козу у сад райський заведу.
Ангел заду поганяє до Петра
Він промовляє:
- я такої кози не бачив ,
Що би вим’я в переді,
Як у жінки на груді
Це нової породи,
Тій кози якісь уроди
Завів козу у рай.
- Ну голубка уставай.
До народу ти іди.
До воріт приходи.
- гріх у раю нам кохати,
Ти скаже як звати?
- В світі Петром називали
Тут ім’я ще не дали.
- Мене звати Гануся
Якщо можна притулюся.
Один до другого притулились
два ангели появились.
Що за твориться біда
Коза липне до Петра?
Не тривожтесь
ангелятка,борода в руку оповилась
коза до мене притулилась.
Яка борода?
То жіноча коса.
Відпустила Петра Гануся
Заспівала про Петруся.
Тіло вмерло
Душа в раю
Я Петрові
Любов дарю…
Подалася в рай співаючи
Петро стояв посміхаючись.
Вивили ангели Петра на цей світ
Щоб не застидив райський рід.
Вийшов з раю - куди іти?
Де притулок душі знайти?
Довго по світу ходив
В дім родильний заблудив .
В той момент дитина народилась
Петра душа посилилась
В тіло народженої людини
Тепер знову оживе
І родина друге ім’я назве.
І не буде вже Петро
Може буде Василь, чи Дмитро
З тих пір душі померлої родини
Переходять в тіло народженої дитини.
Про це давно Люди знають,
Потомки гени називають.
ID:
122452
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 21.03.2009 11:00:16
© дата внесення змiн: 21.03.2009 11:00:16
автор: Їжак.
Вкажіть причину вашої скарги
|
