Минає літо, гаснуть зорі,
Що падали в покоси нам,
Ми наче чайки, що на морі,
Крила підставимо вітрам.
І летимо з тобою в небо,
До мрії - вона кличе нас,
Ти в мене є, як я є в тебе,
На інше не впливає час.
Весна мине, за нею літо,
Осіннє листя геть злетить,
І взимку вміємо любити,
Нарізно нам уже не жить.
Переживемо злі морози,
Хоч доля шле лихі вітри,
Мої зітри цілунком сльози,
Щаслива я, що поруч ти!
Не сумуватимем, що літо,
Пішло за обрій, лине час,
Ми вірно вміємо любити,
Щастя кохання кличе нас.
Галина Грицина.
