Згоден, якщо річ йде про загальне щастя, наприклад про такий абсурд, як "щастя народу".
У цьому випадку щастя — це скорше середовище, в яке цей самий народ загнали (кийками чи обіцянками — великої різниці не бачу), а не "річ у собі". Що ж стосується щастя окремого індивіда, то тут все набагато складніше: скільки людей, стільки й особистих проектів щастя. А ситуація, яку я тут відобразив, насправді не щастя й не нещастя — крадіжка, яку почасту обставляють чи виправдовують високими почуттями.
У Вероніки Тушнової є вірш "Сто часов счастья". Костянтин Орбелян написав до вірша музику, а Алла Пугачова вперше цю пісню виконала. Тушнова написала вірш під впливом своїх відносин з поетом Олександром Яшиним, дружина якого, прочитавши твір, миттєво переробила одну з ключових фраз вірша на таку версію: "Сто часов счастья взяла и украла".
Дякую Вам за відгук.